Не лише книжки: чому бібліотеки Фінляндії позичають швейні машинки й підтримують демократію

У фінській бібліотеці можна прийти по роман, а заодно забронювати кімнату для зустрічі, записати подкаст, надрукувати деталь на 3D-принтері або скористатися швейною машинкою. На перший погляд це схоже на набір незвичних бонусів. Насправді за ним стоїть інша логіка: бібліотека тут розглядається не лише як сховище книжок, а як базова громадська інфраструктура.

У репортажі BBC Future про фінські бібліотеки цей підхід добре видно на прикладі Гельсінкі та Оулу. Книжки нікуди не зникли й залишаються ядром бібліотеки, але навколо них виросла ціла система безкоштовних просторів, обладнання, цифрової допомоги та можливостей для спільної роботи.

Бібліотека, де позичають не тільки книжки

У Фінляндії працює понад 700 бібліотек для населення близько 5,6 мільйона людей. У Гельсінкі частиною звичайного бібліотечного сервісу стали настільні й консольні ігри, спортивне спорядження, музичні інструменти, робочі приміщення та обладнання, яке більшості людей потрібне лише час від часу.

Найвідоміший приклад — Центральна бібліотека Гельсінкі Oodi. На її другому поверсі працюють студії, ігрові кімнати та міська майстерня. Офіційний сайт Oodi перелічує 3D-принтери, лазерний різак, великий принтер, електронні робочі місця, термопрес, швейні машинки та інше обладнання. Окремо можна бронювати студії для запису голосу, музики, фото й відео.

Тут важливий не сам перелік техніки. Бібліотека дає доступ до речей, які дорого купувати заради одного проєкту або кількох використань на рік. Людина може підшити джинси, зробити подарунок на 3D-принтері чи записати демо без необхідності облаштовувати власну майстерню.

Чому швейна машинка в бібліотеці не виглядає дивиною

Директорка бібліотечних служб Гельсінкі Катрі Вянттінен пояснює такий підхід фінським прагматизмом і традицією спільного користування речами. У сільській місцевості люди роками ділилися технікою, яку не було сенсу мати в кожному господарстві. У місті ця сама ідея просто перейшла на інший масштаб.

Сучасні квартири часто невеликі, а швейна машинка, дриль чи спеціальне обладнання можуть знадобитися один раз на кілька місяців. Якщо громада вже фінансує бібліотеку з податків, логічно, що частина цих коштів перетворюється на спільний фонд речей і можливостей. Для користувача це не «атракціон при бібліотеці», а продовження принципу позичання.

Такий підхід водночас зменшує бар’єр для нових занять. Спробувати запис музики, шиття чи 3D-друк значно легше, коли для першого кроку не треба купувати техніку.

Найпопулярніший ресурс після книжок — сам простір

За словами Вянттінен, після книжок одним із найзатребуваніших ресурсів у бібліотеках Гельсінкі є приміщення. Їх безкоштовно бронюють для навчання, зустрічей, музичних репетицій, спільної роботи та громадських дискусій.

Це особливо помітно в Oodi. Тут є тихі робочі кімнати, студії, зали для груп, місця для дітей, ігрові кімнати та зони, де можна просто сидіти з ноутбуком або книжкою. Бібліотека фактично виконує роль міської вітальні, але без вимоги щось купити.

Саме ця деталь відрізняє її від кафе, коворкінгу чи торгового центру. У більшості міських просторів право залишатися всередині прямо або опосередковано пов’язане зі споживанням. У бібліотеці людина може провести час без покупки, квитка чи замовлення.

Соціальну роль бібліотек у Фінляндії закріплено законом

Фінська модель не тримається лише на ентузіазмі окремих директорів. Закон про публічні бібліотеки прямо визначає їхні цілі: рівні можливості для освіти й культури, доступ до інформації, розвиток читання та грамотності, навчання протягом життя, а також активне громадянство, демократію і свободу слова.

Тому дискусійна кімната, цифрова консультація чи майстерня не сприймаються як щось стороннє щодо «справжньої» бібліотечної роботи. Якщо завдання установи — дати людям доступ до знань, навичок і участі в суспільстві, інструменти можуть бути різними.

Це також пояснює, чому оцінювати бібліотеку лише за кількістю виданих книжок недостатньо. Якщо люди приходять працювати, вчитися, отримувати допомогу з цифровими сервісами або зустрічатися з іншими, така користь просто не потрапляє до традиційної статистики книговидачі.

Цифрова держава все одно потребує людини поруч

Ще одна менш помітна функція фінських бібліотек — допомога з цифровими послугами. Бібліотекарі консультують відвідувачів, коли ті працюють з онлайн-сервісами держави, пенсійними порталами, медичними записами чи іншими цифровими системами. Також вони можуть допомогти скласти резюме або розібратися з поданням заявки на роботу.

Це особливо важливо для людей, які не мають достатніх цифрових навичок, власного комп’ютера або просто губляться в бюрократичних інтерфейсах. Формально послуга може бути доступною онлайн для всіх, але фактичний доступ з’являється лише тоді, коли людина знає, як нею скористатися.

У такій ролі бібліотека стає посередником між цифровою державою та громадянином. Вона не замінює державні служби, але допомагає не залишати поза системою тих, кому складніше перейти на повністю онлайн-взаємодію.

Фіни справді активно користуються бібліотеками

Модель працює не лише на рівні красивих будівель. За опитуванням, проведеним фінськими регіональними органами восени 2025 року, 55% дорослих жителів країни користуються бібліотечними послугами або проводять час у бібліотеках щонайменше раз на місяць. У сім’ях з дітьми до семи років частка активних користувачів ще вища.

BBC також наводить дані Міністерства освіти і культури: у середньому на одного жителя припадає 9,1 відвідування бібліотеки на рік. У 2025 році на публічні бібліотеки Фінляндія витратила майже 371 мільйон євро, або 65,78 євро на людину.

Ці цифри важливі не самі по собі. Вони показують взаємозв’язок між доступністю і попитом. Професорка інформаційних досліджень Університету Оулу Ноора Гірвонен звертає увагу на простий ризик: якщо скорочувати години роботи через низьке відвідування, людей стане ще менше, а нове падіння потім легко використати як аргумент для наступного скорочення.

Тому питання «чому люди не користуються послугою?» іноді важливіше за сам показник використання. Причиною може бути не відсутність потреби, а незручний графік, погана доступність або те, що про можливість просто не знають.

Демократія тут починається з можливості бути в одному просторі

У фінській моделі слово «демократія» стосується не тільки політичних заходів. У бібліотеці професор, безробітний, школяр, новоприбулий мігрант і людина без житла можуть користуватися одним і тим самим простором без поділу за доходом чи статусом.

Бібліотеки також можуть бути місцями зустрічей громадян з представниками влади та майданчиками для обговорень. Але навіть без формальної дискусії спільний некомерційний простір має значення: він дає людям доступ до інформації, інших людей і можливості брати участь у житті громади.

Саме тому дослідник бібліотек Р. Девід Ланкес описує бібліотеки як одну з небагатьох установ, куди можна прийти без конкретної справи й не бути зобов’язаним споживати. Для сучасного міста це вже окрема цінність.

Бібліотека як відчуття, що це місце належить і вам

Один із найсильніших епізодів у матеріалі BBC пов’язаний з Насімою Размяр, нині депутаткою парламенту Фінляндії. Вона приїхала до країни з Афганістану восьмирічною дитиною. Першою річчю, яку вона відчула по-справжньому своєю у новій країні, стала бібліотечна картка.

Після школи Размяр проводила час у районній бібліотеці Кяпюля, а працівники іноді допомагали їй з домашніми завданнями, оскільки батьки не говорили фінською. Для дитини бібліотека виявилася не абстрактним символом рівності, а конкретним місцем, де можна було вчитися, отримати підтримку і відчути приналежність до нового суспільства.

У цьому сенсі книжки залишаються дуже важливими, але вони працюють у ширшій системі. Бібліотека дає не тільки текст, а й безпечний простір навколо нього: місце, де можна бути, питати, пробувати нове і не пояснювати, чому ви сюди прийшли.

Що в цій моделі важливіше за 3D-принтер

Найлегше скопіювати зовнішні ознаки фінської бібліотеки: поставити швейну машинку, купити 3D-принтер або відкрити студію. Але головна ідея значно ширша. Такі речі працюють лише тоді, коли бібліотека має стабільне фінансування, зручні години роботи, підготовлений персонал і свободу адаптувати послуги під потреби конкретної громади.

Не кожній бібліотеці потрібен лазерний різак або музична студія. Десь кориснішими будуть комп’ютери, кімнати для навчання, мовні клуби, дитячі простори чи просте продовження годин роботи. Фінський досвід цікавий не набором техніки, а самим принципом: публічна бібліотека може бути інфраструктурою доступу — до книжок, знань, інструментів, цифрових сервісів, спілкування і громадського життя.

І саме тому швейна машинка серед книжкових полиць не виглядає випадковою. Вона лише показує, наскільки далеко можна розвинути стару бібліотечну ідею: речі, знання і можливості не обов’язково мають належати кожному окремо, якщо ними зручно користуватися разом.